Бджолиний ві́ск — речовина, що виробляється особливими восковими залозами, розташованими на нижній стороні черевця робочої бджоли. На останніх чотирьох нижніх півкільцях помітні оголені частини тіла з блискучою поверхнею. Вони називаються восковими дзеркальцями і служать місцем накопичення тонкого шару воску у вигляді пластинок під час функціонування залоз. Виділяють віск тільки молоді бджоли.

На більшості пасік отримують до 1 кг воску на сім'ю за сезон.

Бджоли будують з воску гніздо у вигляді двосторонніх сотів. Сот складається з шестигранних ячійок, повернених дном одне до одного. Ячійки перебувають майже в горозонтальному положенні, їх краї дещо припідняті доверху.

Віск у вигляді свіжовідбудованої соти має білий колір, а отриманий після переробки воскової сировини - від світло- до темно-жовтого. На холоді він твердий, крихкий, при нагріванні стає мягким і плавиться. Температура плавлення 62-63оС. Віск легший за воду. Густина його при 15 градусів цельсія 0,956-0,959. Він розчинний в скипидарі, хлороформі, бензині і інших органічних речовинах.

Бджолиний віск знаходить застосування в медицині. Він входить до складу деяких пластирів, мазей, кремів. Віск добре всмоктується шкірою і додає їй гладкого і ніжного вигляду, тому він широко застосовується в косметичній медицині.