Бджолиний
ві́ск — речовина, що виробляється особливими восковими залозами, розташованими
на нижній стороні черевця робочої бджоли. На останніх чотирьох нижніх
півкільцях помітні оголені частини тіла з блискучою поверхнею. Вони називаються
восковими дзеркальцями і служать місцем накопичення тонкого шару воску у
вигляді пластинок під час функціонування залоз. Виділяють віск тільки молоді
бджоли.
На
більшості пасік отримують до 1 кг воску на сім'ю за сезон.
Бджоли
будують з воску гніздо у вигляді двосторонніх сотів. Сот складається з
шестигранних ячійок, повернених дном одне до одного. Ячійки перебувають майже в
горозонтальному положенні, їх краї дещо припідняті доверху.
Віск
у вигляді свіжовідбудованої соти має білий колір, а отриманий після переробки
воскової сировини - від світло- до темно-жовтого. На холоді він твердий,
крихкий, при нагріванні стає мягким і плавиться. Температура плавлення 62-63оС.
Віск легший за воду. Густина його при 15 градусів цельсія
0,956-0,959. Він розчинний в скипидарі, хлороформі, бензині і інших органічних
речовинах.
Бджолиний
віск знаходить застосування в медицині. Він входить до складу деяких пластирів,
мазей, кремів. Віск добре всмоктується шкірою і додає їй гладкого і ніжного
вигляду, тому він широко застосовується в косметичній медицині.
Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Бджолиний_віск |